Біргитта Вальберг

Біргитта Вальберг
швед. Birgitta Valberg
Birgitta-Valberg-392608664899.jpg
Народилася 16 грудня 1916(1916-12-16)[1]
Adolf Fredriks parishd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція
Померла 29 березня 2014(2014-03-29)[1] (97 років)
Лідінге, лен Стокгольм, Швеція
Країна Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність акторка
Заклад Королівський драматичний театр
Роки активності з 1934
У шлюбі з Hans Hanssond
Діти Maria Bandobranskid
Нагороди

Litteris et Artibusd (1983)

премія Юджина О'Нілаd (1970)

Золотий жук (1977)
IMDb nm0883517

Біргитта Вальберг (швед. Birgitta Valberg, в заміжжі Ганссон (швед. Hansson), 16 грудня 1916, Стокгольм — 29 березня 2014[2], Лідінге) — шведська актриса, володарка премії «Золотий жук» за кращу жіночу роль 1976/77 року[3].

Біргитта Вальберг народилася в сім'ї професора Пауля Вальберга і Алін Гунбор. Навчалася у театральній школі Королівського драматичного театру з 1940 по 1943 рік. Уже з першого року навчання почала грати на сцені театру і залишалася в його трупі впродовж 56 років, з 1940 по 1996 роки[4]. За цей час вона виконала 137 ролей, грала в спектаклях режисерів Альфа Шеберґа, Улофа Муландера і Інгмара Бергмана[3].

Кінематографічна кар'єра Вальберг розпочалася раніше: вона дебютувала в 1934 році у фільмі Акселя Браннерса Unga hjärtan. У 1977 році їй була присуджена премія Шведського інституту кіно «Золотий жук» у номінації «Краща актриса в головній ролі» за роль Кати Вік у фільмі режисерки Гуннель Ліндблум «Райський куточок» (продюсер - Інгмар Бергман). Біргитта також озвучувала роль (швед. Rumpnissarna) у фільмі Таге Даніельссона «Ронья, дочка розбійника» (1984) за повістю Астрід Ліндгрен. З 1943 року також періодично грала в радіотеатрі[3].

Вальберг померла 29 березня 2014 року на 98-му році життя[3], похована на кладовищі міста Лідінге.

Особисте життя

У 1939 році Біргитта Вальберг вийшла заміж за адвоката і чиновника Ганса Ганссона (1907—1976). У шлюбі народилося троє дітей: Бодель Редін (1942—2000), Пер Ганссон (нар. 1945) і Марія Бандобранскі (нар. 1947), яка також стала актрисою.

  • 1968 — Стипендія Йоста Екмана
  • 1970 — Стипендія Юджина О'Нілла
  • 1977 — Премія «Золотий жук»
  • 1983 — Медаль Літератури і мистецтв
Рік Роль П'єса

автор

Режисер Театр
1938 Señora Carrars gevär

Бертольд Брехт

Герман Грейд Одеонтеатерн[5]
1940 Еліза Парсонс Tony ritar en häst

Леслі Сторм

Гаррі Рек-Гансен Бланштеатерн[6]
1941 Еллен Det evigt manliga

Джеймс Тербер та Елліотт Наджент

Стіг Торслов Васатеатерн[7]
1942 Фанні Лімінг Gudarna le

Арчибальд Кронін

Карло Кейлі-Меллер Королівський драматичний театр
1943 Сілла Тервандер, журналіст Den stora skuggan

Карло Кейлі-Меллер

Карло Кейлі-Меллер Королівський драматичний театр
Сюзетта Бурдьє Kungen

Робер де Флер, Еммануель Арен і Гастон Арман де Кайаве

Руне Карлстен Королівський драматичний театр
1944 Естер Innanför murarna

Генрі Натансен

Карло Кейлі-Меллер Королівський драматичний театр
1945 Henriette Löwenflycht Av hjärtans lust

Карл Рагнар Йіров

Руне Карлстен Королівський драматичний театр
1948 Сестра Тереза «Філософський камінь»

Pär Lagerkvist

Альф Шеберґ Королівський драматичний театр
1949 Жінка «Смерть комівояжера»

Артур Міллер

Альф Шеберґ Королівський драматичний театр
1950 Катаріна Стенбок «Ерік XIV»

Август Стрінберг

Альф Шеберґ Королівський драматичний театр
1951 Елін Det lyser i kåken

Бйорн-Ерік Хёйер

Інгмар Бергман Королівський драматичний театр[8]
Рут Simon trollkarlen

Торі Сеттерхольм

Арне Рагнеборн Королівський драматичний театр
1952 Любовиця Furierna

Енріке Суарес де Деса

Арне Рагнеборн Королівський драматичний театр
1964 Перша fältkonkubinen Tre knivar från Wei

Гаррі Мартінсон

Інгмар Бергман Королівський драматичний театр[9]
1996 Деллен Гекентерна Fint folk

Кент Андерссон

Томмі Берггрен Королівський драматичний театр
Рік Роль П'єса

автор

Режисер
1947 Міс Робертс, гувернантка Mollusken
Г'юберт Генрі Дейвіс 		Гуннар Скоглунд[10]
1953 Дружина «Мідсоммар»

Август Стріндберг

Пале Бруніус[11]
1954 Гелена Андерссон, вчителька Vår ofödde son

Вільгельм Муберг

Мімі Поллак[12]
  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Sveriges befolkning 1990: Valberg Hansson, Birgitta
  3. ↑ а б в г Skådespelaren Birgitta Valberg död. 31.03.2014. 
  4. ↑ Arkivet Rollboken — Dramaten (sv). www.dramaten.se. Процитовано 2018-03-28. 
  5. ↑ Älskade gudmor. 
  6. ↑ Tony ritar en häst. Musikverket. 21.04.2016. 
  7. ↑ Архив. 
  8. ↑ Det lyser i kåken. Stiftelsen Ingmar Bergman. 17.10.2015. 
  9. ↑ Tre knivar från Wei. Stiftelsen Ingmar Bergman. Процитовано 21.10.2015. 
  10. ↑ Архив. 
  11. ↑ Архив. 
  12. ↑ Архив. 
  •  // Vem är Vem?. — Stockholm : Stor, 1962. — С. 1339.
  •  // Vem är det : Svensk biografisk handbok. — 1969. — С. 984.

]

Copyright